У 1928 році у столичному Харкові споруджують житловий будинок для діячів культури УРСР. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Анатоль Петрицький, Антін Дикий та інші. Будівля із багатокімнатними квартирами, пральнею, їдальнею, дитячим садком та навіть солярієм має стати оазою для митців, проте все відбудеться навпаки. Спеціально зібрану в одному місці інтелігенцію репресують та знищать. Будинок «Слово» стає уособленням кривавої радянської системи, а мешканців будинку потім назовуть поколінням «розстріляного відродження».