Старенькому Коковані стало шкода тямущої та хорошої дівчинки, у якої не стало батьків. Він забрав її до себе, виховуючи й ділячись із нею історіями, які знає сам. Одного разу вона стає свідком того, як у козлика, про якого розповів Кокованя, з-під копит летять дорогоцінні камені.